- Новое
Невипиті ночі. Вірші повітряних тривог
450 грн.
Посеред ночі ми хапаємо дітей і несемо в укриття із собою не тільки наплічники, пледи, собак і котів... Ми несемо щоденне життя, яке тремтливо зберігаємо у своїх серцях і думках. Зустрічі, розмови, конфлікти, усі емоції дня –– обмірковуємо в прихистках, поміж вибухами, сигналами мобільних і змореними зітханнями. Ми живі. Виснажені, але живі. У скорботі за тими, кого вже немає, у тузі за тими, хто далеко. У любові до своїх рідних і близьких та у спільній ненависті до ворога. Недопиті какао, вино та вечори лишаються на наших кухнях, щойно заголосить сирена. «Невипиті ночі» лишаються в ліжках, які часом навіть не встигаємо розстелити для сну. Все, аби зберегти життя, яке б’ється у грудях... Моє життя часом посеред ночі б’ється віршами – ділюся...
Описание
Не всі випадковості доленосні. Іноді люди просто опиняються в одному місці в один час. В укритті, поліклініці, на концерті, в одній бригаді чи на конференції. Іноді хтось, не близький і не надто далекий, почувши твої роздуми, озвучує (якось так легко і просто) очевидний шлях до того, що тобі здається недосяжним...
Не всі слова і не кожного разу стають поштовхом до дії. Сотні будь-чиїх вібрацій не здіймають всередині нас резонансу чи пробудження. Але іноді, чи навіть майже ніколи, хтось стає голосом того рішення, яке в тобі давно визріло. Треба лише, щоб цей хтось промовив твої думки вголос. І все. Це існує.
Ці сторінки існують сьогодні, бо 1 березня 2025-го на психологічному форумі Юлія Ярмоленко дала просту пораду: «Робіть те, що вам подобалось в дитинстві, приблизно в 11 років. Це те, в чому ви можете бути щасливі сьогодні». Якраз в 11-ть років я написала перший вірш. І нині, вже дорослою, продовжувала мріяти про видання... Юля розібрала мою мрію на прості і реальні кроки, і в той же момент я повірила їй і собі — значить буде книга!
Подробнее о товаре
- Автор
- Олеся Кобзар
- Количество страниц
- 96
- Переплет
- Твердый
- Жанр
- Поэзия
- Год
- 2026
Комментарии (0)
Посеред ночі ми хапаємо дітей і несемо в укриття із собою не тільки наплічники, пледи, собак і котів... Ми несемо щоденне життя, яке тремтливо зберігаємо у своїх серцях і думках. Зустрічі, розмови, конфлікти, усі емоції дня –– обмірковуємо в прихистках, поміж вибухами, сигналами мобільних і змореними зітханнями. Ми живі. Виснажені, але живі. У скорботі за тими, кого вже немає, у тузі за тими, хто далеко. У любові до своїх рідних і близьких та у спільній ненависті до ворога. Недопиті какао, вино та вечори лишаються на наших кухнях, щойно заголосить сирена. «Невипиті ночі» лишаються в ліжках, які часом навіть не встигаємо розстелити для сну. Все, аби зберегти життя, яке б’ється у грудях... Моє життя часом посеред ночі б’ється віршами – ділюся...