Відео з презентації:
https://youtu.be/i1NEBxiMaDQ
У затишній залі кінотеатру "Дружба" на Хрещатику відбулася презентация україномовного перекладу книги Валерія Курінського "КОЛИ НЕМАЄ ГУВЕРНАНТКИ..." за участю :
Галина Яблонська- українська актриса, громадська діячка, Народна артистка УРСР, Член Національної спілки театральних діячів України, актриса Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.
Станіслав Чернілевський - український поет, кінорежисер сценарист, педагог,Заслужений діяч мистецтв України.
Тарас Компаніченко - кобзар, бандурист і лірник, очільник гурту «Хорея Козацька», Народний артист України.
Наталка Полтавець - учениця Валерія Курінського, членкиня Національної спілки художників України, співачка, Заслужена артистка естрадного мистецтва України.
Автор книги ВАЛЕРІЙ КУРІНСЬКИЙ - педагог-автодидакт, науковець, філософ, музикант, письменник, поет, поет-пісняр, композитор, дослідник, художник, перекладач з сотень мов. Родом з Донеччини. Народився 13 липня 1939 року в місті Покровськ Донецької області. Під час Другої світової війни дитиною потрапив разом із родиною до концтабору в Аустерліці, біля Відня. У таборі, серед багатоголосся людей різних національностей, зародилася цікавість Валерія до вивчення мов, яка згодом розвинулась у методику. Він здійснив прекрасні переклади Емануеля Левінаса, Райнера Марія Рільке, Сальваторе Квазімодо, Бін Сін, Ша́ндора Пе́тефі, татарських поетів.
Курінським написано понад тисячу симфонічних поем, більше вісімсот сонат стільки ж етюдів для фортепіано, створених за допомогою сучасних музичних технологій.
Багатогранність особистості та знання мов дозволяли Маестро спілкуватися з відомими людьми: для газети «Вечірній Київ» брав інтерв’ю у казкаря Джанні Родарі, вів переписку з головою Спілки письменників Німеччини Райнером Кіршем щодо перекладів творів Мандельштама тощо.
Такі праці Курінського як «Самоосвітні роздуми» «Автодидактика», «Коли немає гувернантки» – це справжні книги-путівники, книги-порадниці для кожного, хто понад усе цінує духовну складову свого життя, та прагне до самоосвіти. У своїй «Автодидактиці» Валерій Олександрович запропонував читачеві «філософію та морфологію руху» як базис для оволодіння різними навичками у найрізноманітніших сферах діяльності.
Щез 60-х років і аж до тепер визнаними і виконуваним були його пісні. Деякі з них («Дніпровський вальс», «Проводжала мати», «Впали дві зірниці та не в ту криницю») прозвучать і на цьому вечорі, бо вони аж ніяк не втратили своєї актуальності, до того ж виконували вони визнаними метрами української сцени – Євгенією Мірошниченко, Дмитром Гнатюком, тріо «Либідь», вокально-інструментальним ансамблем «Кобза», Львом Лещенко, Павлом Зібровим, Тамарою Міансаровою. Курінським було написано безліч зонгів для «Театру російської драми ім. Лесі Українки» У співробітництві з такими відомими композиторами як Ігор Шамо, Володимир Петрович Губа, Микола Григорович Полоз, Валентин Сильвестров також було написано чимало пісень та музичних творів.
Розпочавши своє становлення як музикант по класу скрипки (ще з дитинства грамоти та призові місця у районних конкурсах). А далі – як поет, поет-пісняр та перекладач Валерій Курінський доріс до серйозних відкриттів у вивченні мов та самонавчання.
Ще в юнацькі роки, доля звела Валерія з багатьма відомими особистостями, а також з тими хто в подальшому прославив нашу державу на теренах науки, мистецтва, музики. Будучи студентом він познайомився з композиторами Леонідом Грабовським, Володимиром Губою, Миколою Полозом, Валентином Сильвестровим, Євгеном Станковичем, Мирославом Скориком, Ігорем Лапінським, пізніше – з Ігорем Шамо, Анатолієм Навроцьким, Євгеном Сабчуком.
У 60-ті він консультант з питань репертуару у Київському театрі опери та балету (нинішній Національній опері). Саме тут він зустрічається з Євгенією Мірошниченко, Гізеллою Циполою, Анатолієм Солов'яненком, Миколою Гнатюком. Працюючи в опері продовжує писати вірші до пісень, а потім згодом – пісні до кінофільмів («Дід лівого крайнього», «Зозуля з дипломом», «Женці», «Рожденная революцией» тощо). Вже через рік Курінському пропонують нову посаду — Відповідальний секретар Спілки композиторів України. Але Валерій там протримався недовго, бо він не зміг прийняти самої системи, а прогинатись під систему він не хотів. Він здійснив кілька спроб налагодити роботу у спілці подібно тому, як це було в прибалтійських країнах, зі спогадів друга Валерія – композитора Леоніда Грабовського відомо, що Валерій здійснив навіть кілька відряджень до Прибалтики, щоб скористатись їхнім новаторським досвідом. Також, працюючи секретарем спілки Валерій Олександрович провів з’їзд на якому до спілки приймають видатного композитора Валентина Сильвестрова.
Валерій Олександрович доводив власним прикладом, що вчитися ніколи не пізно, бо й сам опановував нове і 50, і в 60, і 70 (це стосується і музичних прийомів, і мов, і малювання, і опанування нових комп’ютерних технологій ).
Його «Театр думки» кілька десятиліть збирав свої глядачів на київських сценах. Це була справжня феєрична подія на пострадянському просторі. Виступи Маестро, були не тільки філософськими, науковими, в них завжди була присутня музика Курінського – скрипка, фортепіано. А ще поезія – Бодлера, Рембо цитати з Ніцше, Шопенгауера, Кіркегора, Гадомера в оригіналі. Пізніше задум цього театру Валерій Олександрович втілить на телебаченні у своїй авторській програмі «Все про ніщо нічого про все». Його гостями стануть скульптори (Олег Пінчук) і художники (Ольга Петрова), музиканти (Мирослав Скорик), психологи, філософи, педагоги, науковці, письменники, поети (Ніла Збуровська, Анатолій Дністровий)
А чого варте виконання Курінським в одній програмі всіх 24 каприсів Паганіні! Відомий український композитор Володимир Губа згадував про це бездоганне виконання Валерієм цих каприсів. Таку складну програму, виконують тільки одиниці музикантів у світі.
Він використовував весь спектр своїх здібностей, і робив це так просто і природно, що слухачеві здавалось, що і він так зуміє. Хоча за кожною щосекундна навіть такою виставою, безумовно, окрім таланту, стояла кропітка робота над собою. Безліч учнів Валерія Курінського роз’їхалися в найвіддаленіші куточки нашої планети, однак і зараз, вони продовжують свідчити про величезний вплив книг та лекцій Валерія Олександровича на їх життя. Деякі з таких свідчень прозвучалі і сьогодні.
Сердечно вдячні Леся Шаповал за організацію прекрасного заходу.
Книги Валерія Олександровича замовляйте на сайті Саміт-Книга